Українська мова – це не просто набір звуків і правил, це код нашої нації, її історія, душа та бачення світу. Вона живе в народних піснях, у шелесті колосся, у колискових, що співають матері своїм дітям. Її краса – у мелодійності, гнучкості та здатності передавати найтонші відтінки почуттів. Ці вірші – спроба осмислити значення української мови для кожного з нас, особливо для тих, хто робить перші кроки у вивченні рідного слова.
Список стихов
показать
Мова – колиска
У слові кожному – життя глибинна суть,
Він предків голос, пам'ять давніх днів.
Мова – це колиска, де мине минуть,
І шепіт вітру в золотих нивах.
Вона – як річка, що несе свій плин,
Змінює береги, та суть лишає.
У ній – і радість, і сумливий дзвін,
І все, що серце щиро відчуває.
Слово і світло
Не просто звуки – магія в словах,
Вони здатні створити дивний світ.
У кожному складі – відблиск у очах,
І сонце правди, й місяця привіт.
Мова – це пензель, що малює сни,
І ноти музики, що душу зігрівають.
Вона дарує крила нам і дивні вісні,
І в безмежне майбутнє нас направляють.
Вона – як світло, що розганяє тьму,
І дарує надію в кожну мить.
Тож бережімо мову, як святиню,
Щоб її голос вічно міг лунать.
Рідне звучання
У кожному слові – мелодія душі,
Звучання рідне, ніжне і ясне.
Воно, як зір, у темряві глухій,
Веде до правди, світло несе.
Мова – це скарб, що предки нам дали,
І заповідали берегти його.
Вона – як крила, що вгору позвали,
І дали відчути щастя й тепло.
Вона – як пісня, що лунає в полі,
І шепіт трав, і спів пташиний в гай.
У ній – уся краса, уся бездоля,
І вічний дух, що не згасає край.
Тож слухаймо мову, вбираймо її суть,
І відчуваймо силу в кожному слові.
Хай рідне слово завжди буде в путь,
І надихає нас на нові злети й нові.
Літера
Проста літера, як знак на землі,
Та в ній – все небо, сонце і дощ.
Вона – початок мови, її колі,
І ключ до розуму, і вічний плід.
Вона – як зерно, що проростає в жито,
І дарує нам хліб на всій землі.
Вона – як квітка, що розквітає в літо,
І радує око, й душу несе.
Мова і пам’ять
У слові – пам'ять поколінь,
І відголоски давніх літ.
Воно – як скарб, що в серці тлін,
І не дає нам забути світ.
Мова – це нитка, що нас зв'язує,
З минулим, сьогоденням і майбутнім.
Вона – як вітер, що нас колихає,
І дарує відчуття безмежним.
Вона – як річка, що несе свій час,
І змінює береги, та суть лишає.
Тож бережімо мову, як наш скарб,
Щоб її голос вічно нас єднає.
Слово – зброя
У слові – сила, що здатна творить,
І руйнувати, й захищати край.
Воно – як меч, що може перемогти,
І дарувати мир, і розвіяти страх.
Мова – це зброя, що в руках у людей,
Може змінити світ на краще, повір.
Вона – як вогонь, що палає в ідеях,
І дарує надію, й віру в свій вибір.
Вона – як щит, що захищає нас,
Від брехні, зради, й темряви навкруг.
Тож бережімо мову, як наш скарб,
І використовуймо її, як вірний друг.
Вона – як голос правди, що лунає,
І не дає нам збитися з путі.
Тож слухаймо мову, вбираймо її суть,
І відчуваймо силу в кожному слові, в кожній миті.
Перше слово
"Мама" – перше слово, ніжне і святе,
В ньому – любов, надія і тепло.
Воно – як сонце, що дарує світло,
І розганяє темряву навколо.
В ньому – початок мови, її корінь,
І зв'язок з предками, з рідною землею.
Тож бережімо це слово, як скарб,
І передаймо його дітям своїм.
Мова і пісня
У пісні – мова, що оживає,
І дарує нам радість і тепло.
Вона – як птах, що в небо злітає,
І розносить мелодію навколо.
Мова – це музика, що в серці звучить,
І надихає нас на нові звершення.
Вона – як квітка, що розквітає в житті,
І радує око, й душу несе.
Вона – як вітер, що шепоче в полях,
І розносить слова по всій Україні.
Тож слухаймо пісні, вбираймо їх суть,
І відчуваймо силу в кожному слові, в кожній миті.
Слово і доля
У слові – доля, що чекає нас,
І шлях, який нам треба пройти.
Воно – як компас, що вказує час,
І допомагає нам не збитися з путі.
В ньому – вибір, який ми робимо,
І відповідальність за свій вчинок.
Тож бережімо слово, як наш скарб,
І використовуймо його з розумом і щирістю.
Українська абетка
Від "А" до "Я" – мови дивний світ,
Кожна літера – як зірка в небесах.
Вона – як ключ до знань, до всіх відкрить,
І дарує нам мудрість у словах.
В абетці – сила, що здатна творить,
І надихати нас на нові звершення.
Тож вивчаймо мову, її корінь,
І відчуваймо гордість за своє походження.
Мова – це диво
У мові – диво, що захоплює нас,
Її краса – у мелодійності та гнучкості.
Вона – як квітка, що розквітає в час,
І дарує нам радість та насолоду.
Мова – це скарб, що треба берегти,
І передавати з покоління в покоління.
Вона – як пісня, що лунає в житті,
І надихає нас на нові звершення.
Вона – як вітер, що шепоче в полях,
І розносить слова по всій Україні.
Тож слухаймо мову, вбираймо її суть,
І відчуваймо силу в кожному слові, в кожній миті.
Слово і мрія
У слові – мрія, що живе в нас,
І дарує нам надію на краще.
Воно – як крила, що в небо злітають,
І розносять наші думки в безмежжя.
В мрії – сила, що здатна творити,
І надихати нас на нові звершення.
Тож бережімо слово, як наш скарб,
І використовуймо його для здійснення мрій.
Рідна мова – серця пісня
Вона – як річка, що тече в долині,
Змінює русло, та не втрачає суть.
Мова – це скарб, що в серці глибині,
І дарує нам щастя й радість в путь.
Вона – як сонце, що зігріває нас,
І дарує нам світло й тепло.
Вона – як вітер, що шепоче в час,
І розносить слова по всьому світу.
Мова – це життя
У мові – життя, що б'ється в нас,
І дарує нам відчуття буття.
Вона – як дихання, що в кожний час,
Наповнює нас силою й любов'ю.
Мова – це скарб, що треба берегти,
І передавати з покоління в покоління.
Вона – як пісня, що лунає в житті,
І надихає нас на нові звершення.
